Інтерв’ю з президентом Громадської організації “Всеукраїнська асоціація бойових мистецтв. Комбат самозахист ІСО”, Заслуженим тренером України
— Олександре Володимировичу, комбат самозахист ІСО — це вид спорту чи система виживання?
— Це обидва напрямки водночас. Ми створювали систему, яка не обмежується спортивним майданчиком. Так, у нас є чемпіонати, медалі, спортивна кар’єра. Але головне — ми готуємо людину до реального світу, де правила можуть зникнути за секунду. Наші ветерани, які повертаються з фронту, це підтверджують: коли ти під обстрілом або в екстремальній ситуації, спрацьовують прості, відпрацьовані рухи. Не складні комбінації з фільмів, а те, що закладено м’язовою пам’яттю.
— Як Вам вдалося об’єднати понад 30 дисциплін єдиноборств?
— Ми не винаходили велосипед. Ми взяли найкраще з того, що вже існує: бокс, тайський бокс, кікбоксинг, боротьбу, ММА. Але головна відмінність — ми не прив’язані до однієї дисципліни. Боксер чудово б’є руками, борець кидає, але що робити, коли твоєму життю загрожує озброєна агресія? Або коли потрібно затримати правопорушника, не завдавши йому зайвої шкоди? Наша система вчить адаптуватися. Це як конструктор — береш потрібні елементи під конкретну ситуацію.
— Ви почали розвивати цей напрямок в Україні з 2015 року. Чому саме тоді?
— Після 2014-го в Україні багато що змінилося. Люди зрозуміли: треба вміти захищатися. Не теоретично, а практично. Тоді ми з генерал-майором Миколою Зенцевим, почесним президентом нашої асоціації, вирішили адаптувати систему ICO, яка вже існувала у Великій Британії з 2009 року, під українські реалії. Так у 2017-му Міністерство молоді та спорту України визнало комбат самозахист ІСО окремим видом спорту, а з 2020-го нам надали статус національної федерації. Це величезна відповідальність, але й можливість масштабувати роботу.
— Ваші програми використовують правоохоронці, військові, силовики. Що їм дає комбат самозахист?
— Упевненість і контроль. Поліцейський або боєць повинен діяти швидко, але в межах закону. Ми вчимо, як затримати людину без зайвого насильства, як роззброїти нападника, як захиститися від кількох супротивників одночасно. Це не просто техніка — це психологічна підготовка. Стрес, адреналін, страх — усе це треба вміти контролювати. Наші тренування максимально наближені до реальності.
— У вас є три розділи змагань: легкий, посилений і повний контакт. Чому така градація?
— Бо люди різні, і цілі різні. Хтось хоче просто навчитися самозахисту без больових відчуттів — для них легкий контакт, де акцент на техніці. Хтось готовий до більшої інтенсивності — посилений контакт. А є ті, хто прагне перевірити себе на межі можливостей — повний контакт, де дозволені повноконтактні дії. Ми не примушуємо всіх іти одним шляхом. Кожен обирає свій рівень виклику.
— Національна збірна України регулярно виграє міжнародні турніри. Перше місце на чемпіонаті Європи 2024-го, друге — на світовому. Як вам це вдається?
— Наші хлопці та дівчата — бійці у прямому сенсі. Багато з них пройшли війну. Вони знають, що таке справжній бій, справжня втома, справжній біль. Коли виходиш на татамі після того, як на власні очі бачив смерть, ти вже не боїшся суперника. Плюс ми маємо потужну тренерську школу. Сергій Козенко, головний тренер збірної, Заслужений тренер України — це людина, яка живе спортом. У нас 24 обласні осередки асоціації по всій Україні. Це не просто структури на папері — це реальні тренування, реальні змагання, реальна виховна і практична робота з молоддю.
— Ви запустили адаптивні програми для ветеранів з важкими пораненнями, ампутаціями. Це ваша особиста ініціатива?
— Це ініціатива наших же спортсменів, які повернулися з війни. В Ужгороді, наприклад, ветеран з ампутацією сам веде безкоштовні тренування для побратимів. Він знає, що таке втратити частину себе і заново вчитися жити. Спорт для них — не про медалі. Це про те, щоб повернути контроль над своїм тілом, подолати депресію, знову відчути себе реалізованим. Ми бачимо результати — люди, які не могли стояти, через рік виходять на татамі. Це найбільша нагорода для нас.
— Яка відмінність комбат самозахисту від інших видів бойових мистецтв?
— У різних бойових мистецтвах, згідно з правилами, є ті чи інші обмеження використання технічних дій (нанесення техніки ударів тільки руками чи руками й іншими частинами тіла, тільки боротьба без ударної техніки, або змішаний стиль бою — це спорт, і він чудовий). У комбат самозахисті є прикладні розділи, де нападників може бути декілька, зі зброєю і без, в різних умовах ведення поєдинку. Ми вчимо не просто перемагати, а діяти розумно, з урахуванням наслідків, і першочергово вміти виживати в екстремальних умовах завдяки постійному вдосконаленню прийомів самозахисту. Віра в свою правоту, успіх, удачу вдосконалює не тільки фізичні якості, а й покращує розумові здібності, пам’ять, швидкість реакції, концентрацію уваги, креативне мислення.
— Що ви хочете сказати людям, які думають, чи варто займатися комбат самозахистом?
— Самозахист — це про впевненість, що ти зможеш захистити себе і своїх близьких в екстремальних умовах. Це про здоров’я, дисципліну, внутрішній спокій. До нас приходять люди будь-якого віку та фізичної підготовки. Наша система адаптивна. Головне — бажання розвиватися. Двері завжди відкриті.
Сліпченко Олександр Володимирович — президент Громадської організації «Всеукраїнська асоціація бойових мистецтв. Комбат самозахист ІСО», Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. З 2015 року з дружнім колективом однодумців розвиває в Україні міжнародну систему бойових мистецтв ICO, яка поєднує понад 30 різновидів єдиноборств та орієнтована як на спортивні змагання, так і на прикладну підготовку співробітників силових структур. Завдяки цій згуртованій роботі українська збірна стабільно здобуває медалі на чемпіонатах Європи та світу.
